ВІРА ЯК ЖИТТЄДАЙНЕ ДЖЕРЕЛО ЕНЕРГІЇ ДЛЯ ЛЮДИНИ: НА ПРИКЛАДІ ФІЛОСОФІЇ САЇДА НУРСІ

НАТАЛІЯ МОРСЬКА

Анотація

У статті аналізується феномен віри як унікальної здатності і животворної сили людини на прикладі мудрості великого Бадіуззамана Саїда Нурсі, який численними аргументованими доказами і обґрунтуваннями довів чудодійну силу віри та існування Бога, Творця, атрибутами якого є: Милість, Милосердя, Мудрість, Збереження. Зокрема, акцентується, що віра є неповторною екзистенцією, ірраціональним шляхом пізнання, а також, постає могутньою силою, подарованою людині Всевишнім, для невидимого інтимного зв’язку з Ним та шляхом наповнення її Божественними чеснотами.

Саме віра у Бога, Абсолюта, Вищу Силу придає життєву енергію, духовну цілісність і завершеність людині, підкреслює особливу гуманістичну значущість та цінність її особистості. Через віру, за ствердженням мислителя, людина сходить до висот людяності і утверджує свою людськість та уже в земному житті отримує «духовний рай». Віра дозволяє побачити й розкрити Божественний задум у людині. Людина постає унікальним Витвором Мистецтва Великого Господа і найвитонченішим й найделікатнішим чудом Його Могутності.

Істинна віра постає постулатом буття і дає людині животворну силу, яка зможе протистояти натиску всього світу, універсальну фундаментальну енергію, яка є шляхом до подолання численних недуг нинішнього суспільного життя і засобом боротьби з духовною розгнузданістю сучасного людства.

Ключові слова: віра, Бог, Всевишній, Творець, людина, людяність, духовна сутність.

Людина Світлом віри сходить до висот людяності …

… У вірі вже у цьому світі є духовний рай,  а в помилках ховається духовне пекло.

Саїд Нурсі

Людина – це особлива істота… З одного боку, вона досягла найвищих вершин суспільного розвитку, створила унікальну сучасну інформаційно-техногенну цивілізацію з масштабними можливостями, а з іншого – загнала себе у глухий кут свого існування, поступово загублюючись, розчиняючись у світі матеріального буття, втрачаючи важливі духовні основи для власної цілісності, сили, продовження і щасливого життя. Численні блага цивілізації узалежнюють людину, збіднюють її, підсилюють немічність, не сприяють духовному розвитку, а навпаки, становлять загрозу для комфортного, безпечного, повноцінного почування у світі.

Сучасна людина, як і її предки тисячі років тому, старається знайти ту невичерпну силу і внутрішні ресурси, ті непохитні істини, які живлять її дух, наповнюють душу, як чашу, безцінними дарами, таїнами, благодатями, стають невичерпним джерелом енергії для гармонійного стану її душі і тіла. Такою стрижневою основою для людини є віра, яка постає однією із вищих цінностей людського життя, моральною категорією, унікальною чеснотою людини, яка викристалізовує її дух.

Постановка проблеми. Дане дослідження присвячене проблемі віри, як особливої життєдайної сили, яка є неповторною екзистенцією, унікальним ірраціональним шляхом пізнання, особливою здатністю і потужною енергією, що животворить і наповнює духовну сутність людини. Віра також постає природним правом людини, яке є невід’ємним і невідчужуваним, закладеним у самій її сутності і належить їй від народження. Нормативно-ціннісною межею природного права, а відповідно, й вищим ідеалом, є Вища Справедливість, втіленням якої є Бог. Дослідження виконане в рамках ХІІ Міжнародного Бадіуззаман Симпозіуму, який проходив у Стамбулі 3-4 жовтня 2021 року.

Мета дослідження: розглянути феномен віри як життєдайної сили для людини і суспільства у контексті філософських міркувань релігієзнавця, величного сина свого народу – Саїда Нурсі. Великий богослов і філософ з наукової й релігійної позиції розглядаючи істини віри, показав шлях до пізнання Одкровення Всевишнього Творця, апелював до віри і любові до Єдиного Бога, до всіх Його людських істот, незалежно від віросповідання, раси і нації, і за свої гуманістичні переконання, був удостоєний почесної назви Бадіуззаман – «чудо свого часу». Мислитель відкидає насилля, ненависть, ворожість, байдужість, а пропагує об’єднання у вірі для подолання усіх недуг цього світу, для боротьби з безбожжям і духовною розгнузданістю сучасного людства.

Актуальність і практичне значення дослідження полягає у спробі обґрунтувати  життєдайність і чудодійність віри, а саме: віри у Бога, Абсолюта та Вищу силу, її важливість і необхідність у житті сучасної людини на багаточисельних прикладах і доказах великого Бадіуззамана Саїда Нурсі. Тема теоретично та практично пов’язана із виконанням ґрунтовної наукової розвідки щодо вивчення феномену віри як особливого імперативу та природного права людини, яку проводить автор.

Методи дослідження. У процесі аналізу теми були використані  філософські та загальнонаукові методи, зокрема: історико-хронологічний – для дослідження життя і діяльності Саїда Нурсі; метод порівняння – для віднаходження дотичних моментів минулого і сучасності, а також проведення паралелей із багаточисельних прикладів мислителя та обставин, у яких опинилася сучасна людина; аналізу та синтезу – для цілісного розуміння проблеми, взаємозв’язку життєдіяльності і вчення великого філософа; метод розуміння використаний при бажанні заглибитися у духовну сутність людини та прослідкувати причинно-наслідкові зв’язки життєдайності віри у доказах й обґрунтуваннях великого Бадіуззамана, метод формалізації дав можливість більш точно, однозначно і коротко проаналізувати феномен віри з філософської і релігійної точок зору, а системний метод дозволив послідовно та цілісно проаналізувати тему.

Стан наукової проблеми. Питання віри неодноразово ставало предметом філософських і релігійних шукань. З філософської точки зору, віра – це багатогранне поняття. Це і: віра в себе, віра в інших, віра в людину (як унікальну живу істоту), віра у справу, яку ти робиш, віра у Вищу Силу, яка творить і організовує цей світ. У релігійному розумінні віра виступає як вище виявлення людської свідомості, як психологічна настанова і світоглядна позиція, що передбачає, «по-перше, прийняття певних тверджень (догматів), по-друге, особиста довіра до Бога як упорядника життя віруючого, його керівника, помічника і спасителя в усіх конкретних ситуаціях»[1] і, загалом, визнання існування Бога. Тертуліан характеризував поняття «релігійної віри» як невід’ємну, даровану Богом, цінність свідомості людини. Український філософ Г.Сковорода зазначав, що віра в Бога, це і віра в себе, бо та Вища Сила не десь там, поза межами людського буття, а закладена у самій екзистенційній природі людини. П.Юркевич визначає віру серцевиною філософського мислення, яка неодмінно має слугувати глибинності пізнання і осмислення. К.Ясперс вводить поняття «філософська віра», яка є наслідком того, що особа визнає об’єктивність цінності, яка стає внутрішнім закликом і складником її екзистенції[2]. Блаженніший Любомир Гузар – моральний авторитет української нації – трактував віру, як, насамперед, віру в Бога. А віра в Бога – це , перш за все, велика любов до людини, любов до ближнього, як до самого себе. Бог – це джерело життя кожного, це потужна еманація любові. Звідси, віра – це Божа любов до людини, це любов людини до Бога, любов до інших людей і любов до самого себе. Великий Саїд Нурсі обґрунтовує віру, а саме віру в Бога, як релігійну істину. Окремі аспекти цього питання характеризували дослідники філософії Саїда Нурсі серед яких: Ш.Мардин, Я.Маркхем, Х.Хоркуч, Дж. Л. Еспозіто, М.Якубович, І.Козловський, Х.Сахін та ін., які аналізували окремі світоглядні питання мислителя, досліджували його твори, життя і діяльність.

Наукова новизна даного дослідження полягає у здійсненні спроби обґрунтувати феномен віри як животворної цінності і живильної енергії для духовної сутності людини, яке ще не було предметом достатнього наукового вивчення, довести її унікальне значення для щасливого життя людини, використовуючи численні приклади і аргументи великого Бадіуззамана Саїда Нурсі.

Виклад основного матеріалу. В унікальній збірці творів «Рісале-і Нур» шанований  Саїд Нурсі розкриває особливий погляд на феномен віри, яка є могутньою силою, подарованою людині Всевишнім для невидимого інтимного зв’язку з Ним. Віра придає життєву енергію, духовну цілісність і завершеність людині, підкреслює особливу гуманістичну значущість і цінність її особистості. У 23 Слові твору «Слова» рідкісної збірки «Рісале-і Нур» великий Саїд Нурсі говорить, що «людина Світлом віри сходить до висот людяності і віднаходить цінність, гідну Раю»[3].

На наш погляд, дуже вагомим є таке доведення мислителя, адже надцінним є плекання людяності в людині. Саме віра є тим шляхом, що приводить до вершин людяності, тобто, постає людинолюбством, гуманізмом, вивершенням цінності людини. Варто зазначити, що віра ще й утверджує людськість людини. «Людськість» – це не синонім до слова «людяність», це глибинне зміцнення особливої людської, дарованої Богом, природи людини (Морська Н.). «Людськість» позначає сутність людини, її самість, її іншість серед світу живих істот, вказує на лише їй притаманні особливості (дари від Бога). Людськість – це лише людині властиві якості: доброта, щирість, доброзичливість, милосердність, чуйність, уважність тощо. Людськість – це і …усвідомлення рівноцінності людини людиною. Людськість людини як живої істоти – це природний задум Бога. Людина є феноменом у світі живого, є унікальним Божим творінням». [4]

Великий Бадіуззаман, відзначаючи занепад сучасного суспільства під тиском різноманітних благ матеріально-технологічної епохи, а також підкреслюючи гріховність і загубленість окремішньої сучасної людини, все ж, пропагує любов до неї як особливої істоти і до всіх людей цього світу як цілісності й глобальної спільноти. Закликає вести духовну боротьбу із безвір’ям і безбожжям та, незважаючи на всі перешкоди, боротися за чистоту і силу духовної сутності людини. Віра – це місток між матеріальним і духовним світами. Лише за допомогою віри людство зможе вийти із прірви, у яку котиться. «Віра – це універсальна сила, це постулат буття. Віра допомагає людині у найскладніших ситуаціях, безвір’я – шлях до знищення самого себе» [5].

На думку мислителя, людина є мандрівником у цьому світі, невизначена, загублена, у якої багато недругів і часто вона опиняється у ворожому оточенні. Мислитель порівнює світ із пустелею, у якій підкреслюється безмежна слабкість і убогість людини. У такому стані порятунок лише один – звернення до Бога – Творця і Володаря цього світу, який є Милосердним і Всемогутнім. Лише Творець простягне руку допомоги людині – маленькому, безсильному, бідному і тлінному створінню. Господня Милість, яка включає у себе Мудрість, Прихильність, Знання і Могутність, зійде на людину і, навзаєм, буде вимагати лише одного: щирої вдячності і чистосердечного пошанування[6].

«Все навкруги функціонує від імені Всевишнього»[7] – акцентує мислитель. Великий Бадіуззаман возвеличує Господа, визначає Його різні прояви та імена: Справедливий, Мудрий, Милостивий, Щедрий, Милосердний, Той, Хто пробачає, Хто створює, Хто наслідує, Хто оживляє, Хто дарує блага[8]. Щедрий Творець щедро іманує, випромінює Божественне Світло на віруючу людину, а також рясно обдаровує дарами тих, хто вірує у Нього.

Саїд Нурсі говорить про небезпечні обставини, які підстерігають сучасну людину і призводять до духовних страждань. Серед них: гріх, зло, незадоволення, швидкоплинні насолоди, розпуста, омана, зневір’я та безвір’я. Він вважає, що ті, хто піддався злим спокусам, це люди, які заблукали, через любов до тлінного світу, адже вони «ставлять життя цього світу значно вище за життя у світі Вічності»[9]. Сьогодні на людину чатує багато небезпек, різноманітні псевдовчення щодня намагаються розхитати духовні основи людини. У порівнянні з колишніми часами набагато збільшилась частка тих, хто впав у «оману та невіру через атеїстичні науки і знання» і «вперто виступає проти істин віри»[10]. Варто зазначити, що великий Бадіуззаман, будучи водночас богословом і науковцем, не відкидав справжню науку, а вважав її союзником релігії, називав науку «світлом розуму». Співзвучно до думки Платона що віра є складовою знання, мислитель стверджує, що справжня наука допомагає доводити істину існування Бога і створення ним Всесвіту.  

Великий Бадіуззаман з жалістю характеризує світ людей, як «слабких і безпорадних живих істот, що мають нескінченні потреби і нагальну потребу в харчуванні. …Світ, у якому в слабкості, безпорадності і нужденності страждають дитинчата, світ, що у всіх викликає почуття співчуття та жалю»[11]. Мислитель споглядає на життя людей крізь призму безвір’я та помилок і він виглядає дуже жахливим і похмурим. Таке видовище є гірким, жалюгідним і вражає до глибини душі. У мороці безвір’я людина опускається у ниций стан і тим самим заслуговує пекельних мук, на думку мислителя.

            Саїд Нурсі щиро переживає за людей, які перебувають у темряві. Його серце, душа, розум і, навіть, усі «атоми тіла» проливають сльози відчаю, жалю і співчуття до людини, яка заблукала. Яскраве світло ніби надає мислителю «нові окуляри», він отримує змогу поглянути на людину ясним зором – крізь призму сильної віри. Він бачить, як Божественне Милосердя зійшло і «так приємно та прекрасно освітило та перетворило той гіркий світ на щасливий», а його «сльози, викликані тугою,  жалем і смутком, перетворилися на сльози радості та вдячності Творцеві»[12]. Мислитель доводить, що людина одночасно здатна спрямовувати свій погляд і до соціуму – середовища собі подібних, часто ницого і гріховного та до неба – чогось вищого, чистого, незвіданого, що дає надію. Мислитель зазначає, що мрії і задуми людини охоплюють увесь Всесвіт, сподівання і бажання простягаються до самої вічності, почуття, залишені вільними, не мають меж, потреби, спрямовані до нескінченної мети, а вроджені здібності і старання жадають вічного життя[13].

Численні приклади і аргументи, які мислитель подає в збірці «Рісале-і Нур» доводять, що ті, хто заблукав вже у цьому світі мають «духовне пекло», а хто вірує і творить добро, вже у цьому житті знаходяться у «духовному раю»[14].

«Становище нещасного роду людського» видається мислителю зануреним у морок самотності та порожнечі, який мандрує на страшному кораблі, під назвою стара Земна куля, безмежними просторами Всесвіту[15]. «…Дуже коротке і неспокійне життя людей, яке щодня і щогодини знаходиться під загрозою смерті серед обмежених засобів для існування, серед страждань від постійної загибелі та розлуки, що є найбільш гірким і страшним станом для серця та душі, спрямоване до могили, яка для безтурботних, безбожних людей постає у вигляді воріт вічної темряви. І один за одним натовпи людей кидаються у цю моторошну безодню пітьми»[16].

Сучасний світ пропагує вороже середовище для духовної цілісності людини. І матеріально-технічні блага, і суспільство із викривленими цінностями та орієнтирами, і слабкодуха «подібна до себе» істота (людина) – усі намагаються проникнути в духовну сутність  особистості, розшарпати та вихолостити її. Засліплені почуття, розпорошена увага, сп’янілі думки збивають загублену людину зі шляху істини, роблять її безпечною і самовпевненою. Акценти на зовнішньому, фізичному, матеріальному благополуччі і розвитку, відводять від внутрішнього зростання, позбавляють духовної сили, яка здатна протистояти усім загрозам матеріально-духовної гармонії людини. Фізична плоть людини, її тіло – це лише оболонка або механізм, яким керує вправний водій: духовна сутність. А життєдайною силою і цементуючою основою цієї невидимої духовної природи людини є справжня, щира й глибока віра. Крізь призму віри Всесвіт постає, «як дуже організований, підвладний, досконалий, приємний та надійний корабель, що мандрує, на якому є харчування для всіх його мешканців»[17].

Великий мислитель вважає, що на лику землі і обличчі людини є три печаті Господнього панування. Аргументує тим, що по-перше, є великий відбиток Божественності, які проявляються у загальному взаємозв’язку Всесвіту через взаємодопомогу, згуртованість, підтримку і чуйність. Друге – це великий відбиток Милостивості, яка виявляється на лику земної кулі через схожість, пропорційність, гармонію, узгодженість, милість і співстраждання. І третє – це відбиток великого Милосердя, яке проявляється через співчуття, уважну любов і промені  Божественної милості на обличчі змістовної сутності людини[18]. Варто зазначити, що збірка «Рісале-і Нур» великого Саїда Нурсі, це не лише гімн вірі, але й багаточисленне й аргументоване доведення існування Бога.

В історії філософської думки є спроби доведення буття Бога, серед яких великої уваги заслуговує приклад Томи Аквінського. У творі «Сума теологій» він подає п’ять доказів існування Бога. По-перше, оскільки все у світі рухається, то має бути непорушний першорушій, яким і є Бог. По-друге, усі предметі і явища мають першопричину свого існування і виникнення, якою і є Бог. По-третє, усе в світі існує не випадково, а з необхідності і джерело всякої необхідності, це і є Бог. По-четверте, у світі ми бачимо різні вияви досконалості і їхнім джерелом має бути щось цілком досконале, яким і є Бог. По-п’яте, усе має сенс і доцільність свого існування, а  головною і кінцевою метою і є Бог [19].

Саїд Нурсі стверджує, що віра ніби деяке світло. «Вона освітлює людину, дає можливість прочитати увесь її Божественний запис у ній. Також вона освітлює Всесвіт», «а безвір’я руйнує людську сутність, перетворюючи діамат у вугілля»[20]. Саїд Нурсі доводить, що «віра встановлює зв’язок між людиною і Всемогутнім Творцем»[21]. Безвір’я ж розриває цей зв’язок і цінність людини визначається лише з матеріальної точки зору. Але цінність матерії дуже низька, через те, що вона тлінна, недовговічна, постає лише певним часовим існуванням.

Якщо такий зв’язок відбувається, то людина набуває цінності з точки зору прояву у ній Господньої Творчості і розписів Божественних Імен. Віра, установлює зв’язок із Творцем, розкриває усі сховані у людині витвори Його Мистецтва. Людина постає цінністю уже як Витвір Божественного Мистецтва і як Божественно Дзеркало. І тоді ця незначна людина, матеріальна плоть, стає як би Господнім співрозмовником, який возвеличується над усіма Його творіннями, стає Його гостем, гідним Райських благ. Людина є таким унікальним Витвором Мистецтва Великого Господа і найвитонченішим і найделікатнішим чудом Його Могутності. Господь удостоїв людину проявами всіх Своїх Імен, створив її як квінтесенцію Своїх Розписів у вигляді найрозумнішого прикладу усього Всесвіту[22].

Великий Бадиуззаман від усього серця і з власної переконаності звертається до сучасної людини, саме до її душі, а не до розуму, до відчуттів, а не до доказів. Віра – це і світло, і сила. Так, людина, яка має істинну віру, зможе протистояти натиску всього світу. Віра робить людину людиною і, навіть, може зробити Володарем. Але при цьому, основним її обов’язком має бути віра і молитва. Безвір’я ж перетворює людину на дуже слабкого звіра.

Подібно до того, як віра потребує молитви (звернення до Господа), як такий обов’язковий наслідок і як людська природа потребує її, так і Всевишній апелює до людини: «Який зміст у вашому існуванні, якщо немає вашого звернення»[23].

Звернення - це молитва до Творця, прохання, яке має виходити із серця, підкріплюватись словом і діями. Молитва – це пошанування Всевишнього. Молитва – це потреба в живильній енергії, яку Бог з радістю посилає людині. Особливо, коли молитва з проханням розкрити багатогранні здібності людини, коли щиросердне звернення для задоволення насущних потреб (природніх потреб людини) і коли благальне прохання, викликане нагальною потребою людини в екстремальних ситуаціях (в цілях спасіння душі і тіла). Господь завжди підтримує людину у її щиросердних зверненнях, насичує Благодатним духом і силою. Великий Бадіуззаман закликає: «О слабка і бідна людино! Не упускай з рук таку можливість, як молитва, яка є ключем до скарбниці Милості і осередком невичерпної сили. Звернись до неї, піднімись на вищий щабель Людяності. Як Володар включи у свою молитву всі молитви Всесвіту. Як великий раб і всезагальний представник роду людського звернись до Господа і будь найпрекраснішим творінням Всесвіту[24].

Саїд Нурсі зазначає, що «людина прийшла у цей світ для вдосконалення шляхом пізнання і молитви (зверненої до Творця). У співвідношенні сутності і задатків все пов’язано із знанням. Основа ж і джерело, світло і душа усіх істинних знань і наук – це пізнання Творця. А фундаментальною базою є віра в Нього»[25].

«Завдяки світлу віри ми пізнаємо, що усвідомлення буття Всевишнього – це таке велике благо, яке стоїть над усіма іншими благами. Це благо є джерелом, яке містить у собі всі незліченні різновиди благ і дарів. Тому наш обов’язок – за блага віри возносити подяку і хвалу Всевишньому в кількості частинок світу»[26].

Висновки. Філософія великого Бадіуззамана Саїда Нурсі – це гімн вірі і аргументоване численними доказами доведення існування Бога, атрибутами якого є: Милість, Милосердя, Мудрість, Збереження, Любов, Могутність та ін. Віра є неповторною екзистенцією, ірраціональним шляхом пізнання, постає потужною силою, подарованою людині Всевишнім, для невидимого інтимного зв’язку з Ним та шляхом наповнення людини Божественними чеснотами. Віра – це інтелектуальне прийняття Творця (Н.Морська) і потужна життєдайна енергія, яка зміцнює духовну природу людини.

Саме віра в Бога, Абсолюта, Вищу Силу, Вищу Справедливість придає життєву енергію, духовну цілісність і завершеність людині, підкреслює особливу гуманістичну значущість і цінність її особистості. Через віру, за ствердженням мислителя, людина сходить до висот людяності і людськості та уже в земному житті отримує «духовний рай». Віра як особливе Світло, дозволяє побачити й розкрити Божественний задум у людині. Людина постає унікальним Витвором Мистецтва Великого Господа і найвитонченішим й найделікатнішим чудом Його Могутності.

Мислитель доводить, що істинна віра дає людині силу, яка зможе протистояти натиску всього світу, навіть, може зробити його Володарем. Але при цьому, основним її обов’язком має бути молитва, адже людина прийшла у цей світ для власного вдосконалення шляхом пізнання і молитви. Молитва – це і пошанування Бога, звернення до Нього, і час глибинного наповнення людини Божественною енергією. Віра як постулат буття і універсальна фундаментальна енергія є шляхом до подолання численних недуг нинішнього суспільного життя і засобом боротьби з духовною розгнузданістю сучасного суспільства.

Мудрість та вчення великого Бадіуззамана Саїда Нурсі є практичним дороговказом, путівником для отримання духовної сили, життєдайної енергії, зцілення духовної природи та зміцнення духовних основ, як загубленої сучасної людини, так і розшарпаного, вихолощеного людства загалом для віднайдення гармонії та відчуття щастя повноти буття.

Віра – животворить!

Бібліографія:

1. Бадіуззаман Саїд Нурсі. Порівняння віри та невір’я. Із зібрання «Рісале-і Нур». Видавництво: Sözler Neşriyat Tic. ve San. A.Ş. 2014. 2017 р., 223.с.

2. Бадиуззаман Саид Нурси. Слова. Из собрания произведений «Рисале-і Нур».  Istanbul-Aralik. Издательство: Hizmet Vakfi Yayinlari, 2012. 942 с.

3. Бадиуззаман Саид Нурси. Лучи. Из собрания произведений «Рисале-і Нур».  Istanbul-Aralik. Издательство: Hizmet Vakfi Yayinlari, 2014. 822 с

4. Бадиуззаман Саид Нурси. Письма. Из собрания произведений «Рисале-і Нур».  Istanbul-Aralik. Издательство: Hizmet Vakfi Yayinlari, 2011. 920 с

5. Бадиуззаман Саид Нурси. Сияния. Из собрания произведений «Рисале-і Нур». Перевод с турецького М.Г.Тамидарова. Издательство: Sözler Neşriyat San. ve Tic. A.Ş. 2012. 860 с.

6. Рассел Бертран. Пер.з анг. Ю.Лясняка, П.Таращука. Історія західної цивілізації. К.:Основи, 1995. 759 с.

7. Глосарій релігієзнавця. Чернівці: Наші книги, 2013. – 280 с.

8.Морська Наталія. Трагізм нашого часу: людськість як реалізація людини, природне право на самоцінність. Гуманітарно-наукове знання: розмаїття парадигм. Матеріали Міжнародної наукової конференції 14-15 жовтня 2013 р.  Чернівці: Чернівецький нац. ун-т. 2013. 376 с. С. 81-85.

9. Ясперс Карл. Философская вера. Смысл и назначение истории. Москва, 1991. 527 с.

---

[1] Глосарій релігієзнавця. Чернівці: Наші книги, 2013. – 280 с. С.44.

[2]  Ясперс Карл. Философская вера. Смысл и назначение истории . Москва, 1991. 527 с.

[3] Бадиуззаман Саид Нурси. Слова. Из собрания произведений «Рисале-і Нур». Istanbul-Aralik. Издательство: Hizmet Vakfi Yayinlari, 2012. 942 с. С.346.

[4] Морська Наталія. Трагізм нашого часу: людськість як реалізація людини, природне право на самоцінність. Гуманітарно-наукове знання: розмаїття парадигм. Матеріали Міжнародної наукової конференції 14-15 жовтня 2013 р.  Чернівці: Чернівецький нац. ун-т. 2013. 376 с. С. 81-82.

[5] Морська Наталія. Трагізм нашого часу: людськість як реалізація людини, природне право на самоцінність. Гуманітарно-наукове знання: розмаїття парадигм. Матеріали Міжнародної наукової конференції 14-15 жовтня 2013 р.  Чернівці: Чернівецький нац. ун-т. 2013. 376 с. С. 83.

[6] Бадиуззаман Саид Нурси. Слова. Из собрания произведений «Рисале-і Нур».   Istanbul-Aralik. Издательство: Hizmet Vakfi Yayinlari, 2012. 942 с. С.11-12.

[7] Бадиуззаман Саид Нурси. Слова. Из собрания произведений «Рисале-і Нур».  Istanbul-Aralik. Издательство: Hizmet Vakfi Yayinlari, 2012. 942 с. С.6

[8] Бадиуззаман Саид Нурси. Слова. Из собрания произведений «Рисале-і Нур».  Istanbul-Aralik. Издательство: Hizmet Vakfi Yayinlari, 2012. 942 с. С.6

[9] Бадіуззаман Саїд Нурсі. Порівняння віри та невір’я. Із зібрання «Рісале-і Нур». Видавництво: Sözler Neşriyat Tic. ve San. A.Ş. 2014. 2017 р., 223.с. С. 4.

[10] Бадіуззаман Саїд Нурсі. Порівняння віри та невір’я. Із зібрання «Рісале-і Нур». Видавництво: Sözler Neşriyat Tic. ve San. A.Ş. 2014. 2017 р., 223.с. С. 8.

[11] Бадіуззаман Саїд Нурсі. Порівняння віри та невір’я. Із зібрання «Рісале-і Нур». Видавництво: Sözler Neşriyat Tic. ve San. A.Ş. 2014. 2017 р., 223.с. С. 5.

[12] Бадіуззаман Саїд Нурсі. Порівняння віри та невір’я. Із зібрання «Рісале-і Нур». Видавництво: Sözler Neşriyat Tic. ve San. A.Ş. 2014. 2017 р., 223.с. С. 5.

[13] Бадіуззаман Саїд Нурсі. Порівняння віри та невір’я. Із зібрання «Рісале-і Нур». Видавництво: Sözler Neşriyat Tic. ve San. A.Ş. 2014. 2017 р., 223.с. С. 5.

[14] Бадіуззаман Саїд Нурсі. Порівняння віри та невір’я. Із зібрання «Рісале-і Нур». Видавництво: Sözler Neşriyat Tic. ve San. A.Ş. 2014. 2017 р., 223.с. С. 7.

[15] Бадіуззаман Саїд Нурсі. Порівняння віри та невір’я. Із зібрання «Рісале-і Нур». Видавництво: Sözler Neşriyat Tic. ve San. A.Ş. 2014. 2017 р., 223.с. С. 6.

[16] Бадіуззаман Саїд Нурсі. Порівняння віри та невір’я. Із зібрання «Рісале-і Нур». Видавництво: Sözler Neşriyat Tic. ve San. A.Ş. 2014. 2017 р., 223.с. С. 6.

[17] Бадіуззаман Саїд Нурсі. Порівняння віри та невір’я. Із зібрання «Рісале-і Нур». Видавництво: Sözler Neşriyat Tic. ve San. A.Ş. 2014. 2017 р., 223.с. С. 7.

[18] Бадиуззаман Саид Нурси. Слова. Из собрания произведений «Рисале-і Нур».  Istanbul-Aralik. Издательство: Hizmet Vakfi Yayinlari, 2012. 942 с. С.10.

[19] Рассел Бертран. Пер.з англ.. Ю.Лясняка, П.Таращука. Історія західної цивілізації. К.: Основи, 1995. 759 с. С 386.

[20] Бадиуззаман Саид Нурси. Слова. Из собрания произведений «Рисале-і Нур».  Istanbul-Aralik. Издательство: Hizmet Vakfi Yayinlari, 2012. 942 с. С.347-348.

[21] Бадиуззаман Саид Нурси. Слова. Из собрания произведений «Рисале-і Нур».  Istanbul-Aralik. Издательство: Hizmet Vakfi Yayinlari, 2012. 942 с. С.347.

[22] Бадиуззаман Саид Нурси. Слова. Из собрания произведений «Рисале-і Нур».  Istanbul-Aralik. Издательство: Hizmet Vakfi Yayinlari, 2012. 942 с. С.347.

[23] Бадиуззаман Саид Нурси. Слова. Из собрания произведений «Рисале-і Нур».  Istanbul-Aralik. Издательство: Hizmet Vakfi Yayinlari, 2012. 942 с. С.353.

[24] Бадиуззаман Саид Нурси. Слова. Из собрания произведений «Рисале-і Нур».  Istanbul-Aralik. Издательство: Hizmet Vakfi Yayinlari, 2012. 942 с. С.355.

[25] Бадиуззаман Саид Нурси. Слова. Из собрания произведений «Рисале-і Нур».  Istanbul-Aralik. Издательство: Hizmet Vakfi Yayinlari, 2012. 942 с. С.352.

[26] Бадіуззаман Саїд Нурсі. Порівняння віри та невір’я. Із зібрання «Рісале-і Нур». Видавництво: Sözler Neşriyat Tic. ve San. A.Ş. 2014. 2017 р., 223.с. С. 219.